Привіт зима, пишу тобі щодня,
Поезію, що так чекаю літа я,
Хоча болюче, сповнене страждань,
Але жадане як ранкова даль.
Твій холод, він з'їдає, він обмиває лице до ніг,
Твої руки не вкривають, вони б'ють по під дих.
Скажи, чи приймаєш задоволення від цього?
Надіюсь так, бо мусиш бити нас всяк час.
Якщо не маєш, я не буду заздрити, ніколи.
Я знаю, як це бути зайвим – чужим, незграбним і невдалим.
Коли всі бачать лиш заваду і ні грам поваги.
Хоть хтось із нас мав не знати цей зневаги.
<br>Лита
