А знаєш, я нарешті відпустила,
Це сяйво мрій, яке мене губило.
І знаєш, та образа вже не прийде,
Бо вибір мій – не жити в користь злидням.
А знаєш, я так довго плакала, страждала,
Все думала, та що ж зі мной не так?
Не розуміла поклику нахабно,
Доки упевненість не взнала я на присмак.
Ти знаєш, зараз я щаслива,
Не дивлячись, що з донькою сама!
Я піднімаюся з колін невпинно,
Потрохи створюючи нову версію життя!
Ти просто знай, лише хорошого бажаю,
Ти посміхайся, змінюйся, іди вперед.
Роби все те, що серце тобі скаже,
Але мою сім’ю облиш насамперед!
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
