Капкан

А я все бігла й бігла, я тікала
По лісу крізь терни колючі,
Так раптом у капкан попала,
Вже чути твої кроки рішучі.

Я вся тремчу від твого сміху,
Щось тепле потекло із рани,
Все склалось на твою потіху
На запах йдеш – тебе він манить.

Ти як мисливець полював на мене,
Лежу перед тобою безнадійно,
Кричати хочеться, бо відчуття шалене
Так душить, а ти стоїш спокійно.

Я віддаю контроль у твої руки,
Дивлюся знизу вгору й не боюся,
Лунають в лісі переможні звуки,
А я тихенько в голові молюся.

Ти приручив мене, як дикого звіра
Я вірно за тобою йду повсюди,
І від синців уже багряна шкіра
Твоя тепер – нехай осудять люди.

Середюк Оксана