Шепоче дощик за вікном,
Нашіптує казки тихенько,
Укутує солодким сном,
Постукує у скло легенько.
А ніч ховає світ у тінь,
Й думки пливуть, мов субмарини,
Поміж чудних химер-створінь
Занурюються у глибини.
Глибини, замкнені в мені,
Там тиша дихає тривожно,
Де крок від правди — до брехні,
Де заблукати легко можна.
Ніч легко входить в тихий дім,
Перевзувається у капці,
І дійством дивним, чарівним
Сни сіє, ніби мак на грядці.
Вони лягають на думки,
Торкають душу так несміло,
І тануть, мов нічні зірки,
Що впали в море й не згоріли.
І вже не страшно у пітьмі,
Бо дощ шепоче колискову,
Й пливуть у сонній глибині
Сни та думки такі казкові.
І я пливу на глибині,
Де сон тримає, наче море.
07 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
