Колись настане той день

Я пам’ятаю той день,
Коли небо посіріле від болю і жаху,
Коли пролунав перший постріл, перший вибух.

Земля здригнулася з болю,
В кожному серці з’явилася тріщина,
Яка залишається з нами до сьогодення.

Кожного дня вмирає чийсь голос,
Але він продовжується в кожному з нас.
Колись настане той день,
Коли вибухи стихнуть, постріли зупиняться.

Донецьк, Луганськ, Маріуполь —
Всі міста повернуться додому.
Там підніметься жовто-блакитний прапор,
Залунає гімн.

Той день увійде в історію, яка пишеться кров’ю.
Ми ніколи не забудемо,
Як ви, виродки, винищували нашу націю,
Вбивали наших дітей.

Колись настане той день,
І ми його запам’ятаємо назавжди
Лея Тиха