В тобі кохана міцна сила,
Що спокусила мене в мить.
І назавжди серце приручила,
Яке в коханні все горить.
До тебе я, немов той сокіл,
На крилах вітру я пливу.
Мов дельфін, забувши спокій,
По хвилям моря вздовж лечу.
І чим я в небо більш злітаю,
То тим скоріш пливу на дно.
Бо в своїм серці відчуваю,
В коханні грузну все одно.
Бо, ти для мене стала мила,
В душі безкрайній океан.
Я розпахнув свої вітрила,
Як твій єдиний капітан!
© Ігор Лівак<br>Ігор Лівак
