Стерня. Людина йде.
Під чоботом підстрибують зернинки
достиглого під сонцем жита.
Гніздо. Людина йде.
Травою вкрита на землі
лежить перепелиця вбита.
Пісок. Людина йде.
Безсиле дерево, з землі
під корінь вирване, страждає.
Ріка. Людина йде.
Летить у воду камінь з рук,
добра в яких давно уже немає.
Людина йде. Земля кричить.
Ріка… Гніздо… Стерня… Пісок…
Лишає чобіт на землі кривавий слід.
Тремтить земля, та чобіт робить крок.
21.03.1999
Юлія Маринич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
