Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

В суху траву чомсь задивилась, В спориш, що поряд зеленів, Повз шумом вулиця котилась, В два кінці люд йшов, гомонів. Крутився вітер, в спину дихав, Звав під черешню холодок, Моя розрада осінь, втіха Сумних, нав'язливих думок. Ганна Зубко 21.09.2024.

Він в моїх очах малював світ. В якому я ніхто і звати мене ніяк. І ці кайдани несла я майже все життя. Боячись на інший світ дивитись. Кожного року ті кайдани, Стискали до болю мої груди. І вирувало лиш в думках, я хочу намалювати для себе Іншого світу. […]

А пам'ятаєте, ви, як ми колись Писали один одному листи. Чекали відповіді днями, а можливо Й місяцями, роками. А траплялося й таке, що Листи не дісталися до свого адресати. А скільки й ніжності в тім конверті було. Писав листа ти від руки й ніби відбиток пальців залишав на […]

Перших кроків в уяві не маю, Не згадати мені перших слів, Вчилась жати --- таке пам'ятаю, Поміж стебел як мак червонів. Колосився город густим житом, Налилась десь пшениця зерном, Вже в полях взявсь комбайн молотити, Ми ж, з бабунею, жали серпом. Вміло вчили бабуня, охоче, Подружилася швидко з […]

Так дивно пахне зима. А, ви, відчуваєте її аромат? Аромат із морозу і водночас тепла. Аромат мандаринів у вазі. Аромат дива, прихований в Кожній сніжинці, що спускається З неба вальсом до нас. Так дивно пахне зима. І обійми в неї тепліші. І кава смачніша. І поцілунки рідніші. І […]

Стомив ноги асфальт, землі просять, трави, Споришевих стежок, що край хати, До доріг їм кортить, що в болоті, пройти По кривих тих дорогах, горбатих. Зняти куряви стовп, чи залишити слід В тому справжньому, у болоті, Дратував він колись той щоденний похід, Забруднитись тепер вже не проти. Стомив ноги […]

Не дійшли мої мрії до мене, Поховались, втекли почуття, Мов барвінком, самотність скрізь стеле, Поглядає байдужість здаля. День і сонцем, і вітром вітає, Шелестить ще зелена верба, Осінь в очі мої заглядає, Загадкова і трохи сумна. Огортає в свою прохолоду, Бадьорить -- і самотність пішла, Вечір хвилю приспав […]

Бійся, коли мовчать її уста. Коли не чуєш голос її, водночас Ніби то простого. Але до болю такого знайомого тобі. Бійся, коли почуєш, як лунає її сміх. Бо ти не знаєш, що за ним вона ховає. Лиш погляд дзеркало душі, але І його вона ховає під вуаллю. Загадкою […]

Бачу сон, а у нім береги, Бігла хвиля, до мене спішила, Босих ніг доганяли сліди, Та віталась верба, шелестіла... Ненадовго б туди, якусь мить, Де давно вже, давно не ходила, Все кортить мені і болить, Так болить, що терпіти несила. Знов зайти, упірнути в те все, Подих вітру […]

Я хочу стати їжачком. І мати колючки як в нього. Щоб всі проблеми були ні до чого. Щоб при зустрічі зі мною, кололо очі вам. А якщо ти гарна я людина, то Пузіка свого підставлю я. Адже там немає колючок, там є лагідний їжачок.

А що далі?... А, далі осінні дощі, мов сльози з небес омивають тебе. А в лісі грибочки, як осінні квіточки. На деревах листочки, як сонечко сяють На згадку про літне тепло. Від тріскоту дров у печі, будинок вдягається в осіннє тепло. І ковдрою огортаєш свою душу. Аромат осіннього […]

Все не вірю, що я вже зима, Все здається --- далеке ще літо, Їх не стало, років тих, нема, До години, хвилини прожито. Душа рветься до літа доріг, В порошнечі, в'язкому болоті, У хатину сільську --- оберіг, В щебіт ластівок, що на дроті. До світанків всіх тих, вечорів, […]