Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Ну досить вже цієї печалі, Гіркоти напилась я сповна. То є інший бік життя-медалі, Хоч лишає інколи вона. Крізь біль навчилася сміятись, На межі стояти — не здаватись. Крізь біль навчилась підійматись, Щоранку новий День стрічати. І хай в душі ще вітер виє, І тінь тривоги не зника […]

Завмерла мить у пальцях піаніста, Прозорий звук стікає по щоці. Вона пливе, повільна й дуже чиста, – Мелодія, що тоне у мені. Ще не політ, а тільки розтирання Сухого смутку в теплій тишині. Так дихає розгублене світання, Що ледь тремтить у згаслому вогні. Тут кожний крок дорожчий за […]

Ми звикли шукати красу в грандіозному: в гірських вершинах, у витворах мистецтва чи в безкрайніх морських просторах. Але справжня, тиха і чесна краса часто ховається у звичайних речах, які нас оточують щодня. Поглянь на чашку кави зранку. Це не просто посудина з напоєм. Це ритуал, який дає початок […]

Я хочу писати вірші аж до болі, щоб очі сльозилися, текли сльози прозорі, мов ріки чисті, в них видніються зорі, бо біль на душі зайняла всі простори. Не знаю чому, та так боляче жити, бо світ цей жорстокий може тебе захопити. ​Ця біль душевна – квиток до війни, […]

Я була старша. Четверо братів Завжди за мною бігли босоніж. Я часто не встигала твоїх слів Почути, мамо… Ранила, як ніж. ​Не розуміла втомлених очей, Твоєї тиші, розпачу і сліз. Серед дитячих і чужих речей Ти свій важкий невтомно несла віз. ​Я ображала… Думала: «Сама! Я все зумію, […]

Я завжди пишу, як відчуваю, Чи на серці біль, чи я посміхаюсь, На папір переношу всі свої почуття, Бо інакше вже просто не справляюсь я. Потім ці слова — у вірші й пісні, Наче голос мій між рядками живе, Те, що я не скажу нікому в житті, На […]

Коли мовчання стискає груди, і ніч повільно торкається скронь, я відпускаю тебе у люди, у рими, ритми, підшкірний вогонь. Ти вже не дотик, не голос поруч, не крок назустріч, не рідне тепло. Ти став рядками, ти серця порух, ти те, що болем крізь мене пройшло. Я переллю тебе […]

Повіяв вітер знов і знов, Зімкнулися враз вії, В житті чиємусь ще любов, В моєму ж --- лише мрії. Прості, наївні, може й ні, Як збоку подивитись, Але для мене вже складні, Приходиться журитись. А часу мало, днів моїх, Спішити б, не губитись, І спити чашу до країв, […]

Зірвати б квітку... не зірву́, Тягнути руку не посмію В пахучі квіти, бур'яну, Красу ту божу не зруйную. Колись дитиною несла́ Додому з поля, лугу квіти, Сідав метелик, де бджола... Цього́ із пам'яті не діти. Любила квіти і люблю́, Тепер по-іншому, вже мудро, Не рву, в дарунок не […]

Минуле пам’ять тихо збереже. І навіть там, де біль ще довго ниє, в душі колись стихає і живе не відповідь — а світло, що ясніє. І це минеться — так казав мудрець. Здавалося, що світ завис над краєм, і камінь на ногах немов свинець донизу тягне. Пекло вже […]

Мені снилися вірші — вони промовляли, Через слово в життя нові сили вплітали, Там світанки й заграви, відгомін весни, Там вирують бажання — розбуркують сни. Вони — ніжність і холод, що бродять ночами, Мої дивні світи, що летять між рядками, Через строфи із сну тиша в душу тече, […]

В моєму серці — тисячі свічок, вони горять, висвітлюють бажання. Їх кожен спалах — крихітний місток між світом тьми і світом сподівання. В моєму серці — тисячі вогнів, вони горять упевнено, не тліють. Жаринки — як дарунки давніх днів, які в морози люті душу гріють. В моєму серці […]