Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Зірвати б квітку... не зірву́, Тягнути руки не посмію В пахучі квіти, бур'яну, Красу ту божу не зруйную. Колись дитиною несла́ Додому з поля, лугу квіти, Сідав метелик де, бджола... Цього́ із пам'яті не діти. Любила квіти і люблю́, Тепер по-іншому, вже мудро, Не рву, в дарунок не […]

Цей вітер знає, як мене назвати — Розносить крізь гілля моє ім'я. Я знаю, він думки вміє читати, Бентежить їх у трепетних серцях. Буває жаром обдає обличчя, А потім холодом — веселий друг. Для нього вмить вплітаються століття, Думки перевертає, наче плуг. Допомагав робити перші кроки. З ним […]

Шепоче дощик за вікном, Нашіптує казки тихенько, Укутує солодким сном, Постукує у скло легенько. А ніч ховає світ у тінь, Й думки пливуть, мов субмарини, Поміж чудних химер-створінь Занурюються у глибини. Глибини, замкнені в мені, Там тиша дихає тривожно, Де крок від правди — до брехні, Де заблукати […]

Без парасольки пі́ду в дощ, Дрібний, весня́ний, перший, Намокну трохи, ну так що ж, Не жити уже, вмерти?! Зіб'ю росу, де бу́ду йти, У чорну, мокру землю, Торкнуся котиків верби, Шипшини кущ зачеплю. У воду руку опущу́, Аж до кісток холодну... Сховаюсь краще від дощу Під парасольку модну. […]

Не спиш ти, кажеш, й я не сплю, Щось заважа небозі, Нічні всі шурхоти ловлю́ І сон зайти не в змозі. Рахую подумки зірки, У місяця вдивляюсь, Люблю́ я небо, як і ти, І сном не переймаюсь. Немає в тебе берегів, Упевнена --- шкодуєш, Угору птах уже злетів, […]

Вітер торкнувся легенько обличчя, Ніби минуле торкнулось крилом. Шепче про те, що уже не покличеш, Серце кольнуло осиним жалом. Сплили слова, що колись не сказали, Погляди ті, що згубились у пітьмі. Кроки, що поруч зі мною лишались, Потім враз зникли, мов тіні вночі. Вітер приносить забуті мотиви, Пахне […]

Душа — зачинений будинок, Не кожний зможе увійти. Не всім вона відкриє двері, Не кожному — у дім зайти. Там коридори із мовчання, І світло — ледь на самоті. Там спогадів старі дивани Вкриває пил у темноті. Там кожен крок — немов відлуння, І тиша слухає думки, Там […]

Я звикла бути сильною — мов камінь, Без тріщин, без вагань і без жалю. Усмішка — як броня між мною й вами, Я не здаюсь, тримаюсь і терплю. Коли словами ріжуть по живому, Душа долає підсвідомий страх. Біль у шпаринку лізе в дім знайомий, Панує там щоночі в […]

Із серця відпусти образу — Вона злетить, немов бджола, Яка нектар ще не зібрала Й літала по полю легка. Не роз’їдає іржа серце, Не п’є образа сили сок. І ось тепер вже натщесерце Зроби «прости» щедрий ковток. Вільніше стане, легше в грудях, Немов розвидниться в душі. І біль, […]

Не відкладай — ні слова, ані ласки, Ні кроку, щоб ступити у цю мить. Бо твоє «потім» — затверділа маска, Що зникне, згодом згине, відболить. Не відкладай — бо охолоне кава, І чай загубить унікальний смак. І те, що нині серце зігрівало, У «потім» стане просто «аби-як». Не […]

Не говори, що ти кохаєш — Я в це не вірю. Не кажи. Що про кохання вірне знаєш, Про жертву теж не говори. Бо жертва — той у цьому світі, Хто тихо тліє — не горить, Той, хто у небі на орбіті, У мріях без діянь летить. Душа […]

Розкололося серце на скалки, Розлетілось, мов зграя шпаків. Під ногами — дзеркальні уламки, Скалки злих, відсторонених слів. Все було — почуття, ніжність, сварки, Пересуди, метання думок. Починалося з легкої хмарки — І замкнулась душа на замок. Загубились у тиші розмови, Що колись зігрівали серця. Залишились слова, мов окови, […]