Не спиш ти, кажеш, й я не сплю,
Щось заважа небозі,
Нічні всі шурхоти ловлю́
І сон зайти не в змозі.
Рахую подумки зірки,
У місяця вдивляюсь,
Люблю́ я небо, як і ти,
І сном не переймаюсь.
Немає в тебе берегів,
Упевнена — шкодуєш,
Угору птах уже злетів,
Алло! Мене ти чуєш?
Світанок скоро, соловей
Затьохкає до хвилі,
Безсонних бу́де ще ночей.
Бувай! Привіт родині!
31.03.2026.
Ганна Зубко
