Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

На різних берегах потоку часу Ми стоїмо — мов тіні на воді. У вчора — ти, відрізаний від шансу, А я — у завтра, ще чужім мені. Між нами — течія часу невпинна. Несуться дії, спогади й слова. І кожна хвиля — прожита хвилина, Що вже назад не […]

Так не буває… Щоб у снах літати – Ще може бути. Але наяву?.. Та тільки Бог єдиний може знати: Чи є межа між «можу» та «живу»? Хоча невіра крила обриває, Навідмаш — по обличчю знов і знов, Та попри все дух істину приймає: Надію, мрію, віру і любов. […]

Ми, розстаючись, не розсталися — Між нами тиша пролягла. У кожнім подиху зосталися Слова, які ти не сказав. Ось і зима вже закінчилася, Весна летить на всіх парах… Ми знову подумки зустрілися, Спілкуючись мовчанням в снах. Хоча ми в різному майбутньому, Та тиша — це також зв’язок. У […]

Схопити тиші невловиму мить Безмежність неба, чистоту, блакить. Куточки потаємні у душі Де світло тихе дихає в мені. Де спогади щасливі оживуть, А мрії ніжні крила розпахнуть. Де серце вчиться вірити й любить, І крізь пітьму до сонця знов летить. Де час спиняє крок на мить ясну, І […]

Наберу в долоні сонячне проміння, Понесу у люди сонця розуміння, Щоб у кожнім серці розквітала днина, І жила надія щира та єдина. Щоб розтанув смуток, мов сніги весною, І душа співала радісно зі мною, Щоб в очах світилась віра незгасима, І любов ставала світлою, єдина. Понесу те світло […]

Зачинила двері за тобою… Залишила тишу замість слів. Наче щось обірване з любов’ю Впало гучно в порожнечу снів. В домі ще блукає тихий подих, Теплий спогад — наче тінь жива. Я шукала сенс у кожнім кроці, Відтепер живу напівжива. Мовчки стіни слухали розмови, Що не стали правдою тоді. […]

Забриніла сльоза, мов прозора роса, По щоці неквапливо скотилась, Ніби ранок торкнувся сумного чола І туманом у душі оселився. В ній тремтіли слова, що не встигли зійти, І думки, що зів’яли у тиші, Там ховались літа, недосяжні світи, Що загублені десь поміж віршів. Забриніла сльоза — утекла, не […]

Спини мене — я вже стою над краєм, Де крок — і тиша вибухне в мені, Де кожне слово лезом розтинає І кров’ю осідає на душі. Спини, коли зневіра душить груди, Коли в повітрі — попіл проліта, Коли між сотень — наче йдуть не люди, А порожнеча дивиться […]

Спини мене від лишніх дій, Дай змогу пережити ніч, Пошли мені багато мрій, Та поясни, у чому річ. Торкнись душі моїх думок, Розвій тривоги й темний страх, Щоб кожен мій непевний крок Знайшов дорогу у вітрах. Скажи мені, що я твій дар, Що я — і сонце, і […]

Лину думками у небо безкрає, Вакуум чорний, усіяний зорями. Там без обмежень у мріях літаю — В мріях, думках, не обтяжених ролями. Хочу попасти в егрегор майбутнього І неквапливо його прочитати, Щіпку щасливого і незабутнього Там віднайти — у сучасність забрати. Лину думками — і крила зростають, Тиша […]

Хочу піймати на річці тріск льоду, Хочу дивитись, як крига пливе, Хочу туди, до верб тих і броду, Хочу в далеке минуле своє. Щоб знову із вітром там обійматись, Побіля хвиль, що котять, пливуть, Мовчки вслухатись, мовчки вдивлятись, І любуватись... востаннє... мабуть. 06.03.2026. Г. Зубко

Я знову малюю чарівнії квіти Розквітлі бутони в веснянім саду І вже розпустились дрімотні там віти, Де часто я в задумах стежкою йду І піснею ллється пробуджений ранок І промені сонця танцюють в росі Навкруг все квітує... Чудовий серпанок спускається ніжно, У божій красі Розбурхане, п'янко - пахуче […]