Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Дім там, де твоє серце, Там , де думки витають, Де почуття бажання Розпалюють й палають. Дім там, куди думками Вдень і вночі мандруєш, Там, де незримо бачиш, Там , де у тиші чуєш. Стікає кров'ю в грудях страшна і рвана рана. Сердечко залишилось Там, де живе жадана. […]

Лети, мій вітре, в даль широку, Лети, благаю, в цей же день, Візьми журбу мою глибоку, Розсій над полем, між людей. Не дай сльозі додолу впасти, На рідну землю віднеси, Ти, знаю, зможеш біль доне́сти, Як я сумую розкажи. За берегами у долині, З старим млином поза містком, […]

Та весна ще цвіте, гомонить, Лине щебіт, зозуля навздо́гін, В блиску хвилі верба шелестить... То минулого зойк, а чи стогін. Аромат все ж черемух тих зник, І калини, на стежці до гаю, І совиний у вечорі крик Поміж сутінок ледве піймаю. Там би з вітром, обнявшись, пройти, По […]

Та весна ще цвіте, гомонить, Лине щебіт, зозуля навздогін, В блиску хвилі верба шелестить... То минулого зойк, а чи стогін. Аромат все ж черемух тих зник, І калини, на стежці до гаю, І совиний у вечорі крик Поміж сутінок ледве піймаю. Там би з вітром, обнявшись, пройти, По […]

Знову вітер холодний сніг тремтливий мете. знову спокій дрімотний на душу впаде, огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою, і приспить колисковою - мрійною, легкою. І тремтітиме довго на віях сльозинка, і співатиме кволо у грудях крижинка. Буде жалітись долі серцем зболена мрія і чекатиме волі, що її відігріє. […]

Мікрохвильовка Двох тисяч двадцять п'ятий рік Я прожила в мікрохвильовці. Мене тріпало з боку в бік, Мов, простирадло на вірьовці. І мікрохвилями мене Життя постійно нагрівало : Інсульт і стресів череда Ніяк мене не забували. Були щоденно, день-у-день. Варилась довго в міні пеклі. Нанизувала стресо-дні На спиці долі, […]

Мікрохвильовка Двох тисяч двадцять п'ятий рік Я прожила в мікрохвильовці. Мене тріпало з боку в бік, Мов, простирадло на вірьовці. І мікрохвилями мене Життя постійно нагрівало : Інсульт і стресів череда Ніяк мене не забували. Були щоденно, день-у-день. Варилась довго в міні пеклі. Нанизувала стресо-дні На спиці долі, […]

Усі хвилі у вікна дивились, Перший лід при мені замерзав, Лиш мені, я упевнена, снились Крутий берег, і верби, і став. Лише я пам'ятаю той щебет, Очерет поміж хвиль, осоку, Одинокий, покинутий лебідь Наганяє і досі тоску. Ніжність вітер приносив в обіймах, Ні від кого не ма́ла таких, […]

Вже замерзли і річка, і схили, І далекий, спустошений шлях, І калюжі, дощі що лишили, Та не сльози на мо́їх очах. Тихий плач, усього лиш від думки, Що не за́йду в покинутий двір, Не торкнуся рукою до хвіртки, Не привернуть ті вікна мій зір. Не вдихну ні весну […]

Усе мовчить, лиш свище вітер лютий. Пекучим снігом рани засипає. Куди не глянь, мороз усе закутав, І плаче серце, бо тебе немає. Приходить час і тиша наступає... Так хочеться тоді тебе відчути... А серце плаче, бо тебе немає І пам'ять не дає ті миті позабути. Заплющу очі, з […]

1. А щастя у простих людських речах, У добрій посмішці і ніжності в очах. У мудрості і теплоті душевній В радості життя щоденній . 11.01.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська) 2. Хотіла б ластівкою стати, І полетіти вдалечінь, У небі високо літати Відчути легкість крил своїх. 15.07.2025, Івушка Моргентал 3. […]

Боже, дякую за осінь Хоча складною та була. Вплітала своє листя в коси Сівши край того села. Зажурилась люба осінь З теплом прощалася вона Все листя струснувши з волосся Покинула на мить життя. Сум в очах полонив серце, Осінь йшла неначе вперше Неначе вперше в позасвіт.... Забравши із […]