Цей вітер знає, як мене назвати —
Розносить крізь гілля моє ім’я.
Я знаю, він думки вміє читати,
Бентежить їх у трепетних серцях.
Буває жаром обдає обличчя,
А потім холодом — веселий друг.
Для нього вмить вплітаються століття,
Думки перевертає, наче плуг.
Допомагав робити перші кроки.
З ним зустрічала я і весни, і літа.
З ним я слова вплітала в свої коси,
Він завжди поряд: і в будні, і в свята.
Уранці будить, потім колискову
Співає у пічній трубі вночі.
А потім — запах кави й матіоли,
Несе зрання у постіль він мені.
І, нібито, на вітер не чекаю,
Хоча я знаю — я його сім’я.
При зустрічі спитає: «Пам’ятаєш?..»
І, втомлений, зануриться в гілля.
09 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
