Душа — зачинений будинок,
Не кожний зможе увійти.
Не всім вона відкриє двері,
Не кожному — у дім зайти.
Там коридори із мовчання,
І світло — ледь на самоті.
Там спогадів старі дивани
Вкриває пил у темноті.
Там кожен крок — немов відлуння,
І тиша слухає думки,
Там зачиняються від болю
Колись відчинені замки.
Хтось гляне у вікно і мимо
Пройде, злякавшись тишини,
Бо не для всіх горять ті вікна,
І не для кожного вони.
Буває, двері прочиняє,
Впускає світло, почуття,
І тільки час душі покаже —
Це гість чи світ її буття.
06 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
