Із серця відпусти образу —
Вона злетить, немов бджола,
Яка нектар ще не зібрала
Й літала по полю легка.
Не роз’їдає іржа серце,
Не п’є образа сили сок.
І ось тепер вже натщесерце
Зроби «прости» щедрий ковток.
Вільніше стане, легше в грудях,
Немов розвидниться в душі.
І біль, що спав поміж полудня,
Розтане в лагідній тиші.
І серце, вільне від полону,
Знайде свій тихий, рівний шлях.
Бо той, хто відпустив образу,
Вже не тримає біль в руках.
03 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
