Поки я є, то я живу.
У світі та у своїх мріях.
В звичайних буднях, на надіях
Живу, на поміч не зову.
Іду вперед, крізь тінь і страх.
Уперто йду крізь сум і втому.
Іду й не віддаю нікому
Свій доленосний тихий шлях.
Додолу впала — та встаю,
Несу свій вогник невгамовний
І в день, і в ніч, у місяць повний,
І навіть в темряву глуху.
Усе, що є, то наяву:
У кожнім подиху лишаюсь,
Вперед іду, я не зламаюсь,
Поки я є, то я живу…
02 квітня 2026 р.
