Ти скрізь — у тиші і у громі,
То сонце ллється, то дощі.
То високо, у чистім небі,
А часом поряд — на землі.
Ти — біль і радість, тьма і світло,
Ти — спалах в темряві ночей.
Ти — ніжна мрія, що лікує,
І холод — що мене пече.
То жар палкий, вода текуча,
То раптом лід, кришталь, алмаз.
То осад тяжкий і сипучий,
А то — легкий, летючий газ.
На смак — мов соковита диня,
Або якесь гірке желе.
М’яка душею й ніжно-пряна,
А то — холодний інтелект.
То тихий спокій незбагненний,
А то — стрімкий каскад подій.
Ти вщент мій світ розбити можеш —
І знов зібрати із надій.
Мій сон сплітає і жахіття,
Й потік із сонячних надій.
То дозволяєш все на світі,
А то кричиш мені: «Не смій!»
До нескінченності я можу
Розповідати, хто ти є.
Та якщо коротко сказати —
Ти щастя сонячне моє!
02 квітня 2026 р.
