Повіяв вітер знов і знов,
Зімкнулися враз вії,
В житті чиємусь ще любов,
В моєму ж — лише мрії.
Прості, наївні, може й ні,
Як збоку подивитись,
Але для мене вже складні,
Приходиться журитись.
А часу мало, днів моїх,
Спішити б, не губитись,
І спити чашу до країв,
І Богу помолитись.
Повіяв вітер вслід думкам,
Заглянув уже в очі,
А там лиш сум, сльоза гірка,
Що викотитись хоче.
07.04.2026.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
