Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Мене ніде не було від початку, Я практично чужа для вас всіх. Ніде я не ставила крапку, За мною лиш замете сніг. Мене не зупиниш, валізи зібрала, Я розсіялась серед тисячі міст. Від початку я вражень шукала, Такий мій карʼєрний зріст. Мов загублена душа у світі, Ці краї […]

А одинокими ми будем там. Самотньою блукатиме душа. Із рідною душею нас Розлучають небеса. Під свій покров зовуть, Коли приходить час. Вік насолоди проживай ти тут. Смійся, радій , плачь. Тільки не забувай жити. Наповнюй свій дім живою водою. Адже одинокими ми будемо там. І самотньою блукатиме душа.

І з кожним роком і Подихом свого життя. Я тихо йду до мрії. І кожний крок із впевненою Посмішкою на життя. Я подихи створюю із цілі. Метою став мій сенс життя, Що надихає так поволі. Лиш тільки коні скачуть впереді І тільки лев затаївшись для стрибка. Чекає час […]

Ой у лузі при долоні. Чорноброва гуляла. Русу косу заплітала Пісню свою наспівала. Приспів : Ходи милий ти до мене. Русу косу розплітай. І уста мої червоні Поцілунком покривай. Приспів. Ой у лузі при долоні. Квіти польові збирала. Вінок милому сплела. Тихо пісню наспівала. Приспів. Ой у лузі […]

Море хвилюється, а я все дивуюся. Чом до мене ти прийшов. Адже доля вирішила, щоб Від мене ти пішов. Пішов і з нею. В нову хату. Там дитину свою колисати. І вночі нову дружину зігрівати. Не приходь до мене більше, Колисай своє дитя. Що було то минуло. В […]

Спориш запорошений вріс У стежину, що бігла до хати, Спотикалася нею від сліз, Було боязно далі ступати. Не поглядав вже мальвами двір, Не духм'янив бузок біля хвіртки, Все покинуте ще із тих пір Помінялося зовсім, навіки. Гуля вітер городом, в саду, Де лиш яблуня дивом вціліла, Чогось рідного […]

Спориш запорошений вріс У стежину, що бігла до хати, Спотикалася нею від сліз, Було боязно далі ступати. Не поглядав вже мальвами двір, Не духм'янив бузок біля хвіртки, Все покинуте ще із тих пір Помінялося зовсім, навіки. Гуля вітер городом, в саду, Де лиш яблуня дивом вціліла, Чогось рідного […]

Помінятися осінь спішить, Морозець злегка трави вкриває, Не поблискує клен, не горить, Зрідка листя додолу скидає. Не угледіла в небі птахів, Неуважність моя пропустила, Торік бачила клен як горів, Цьогоріч позолота не вкрила. Не йду в гай до калини, верби, Що заглядають в тихе озерце, Розлетілись надії, втекли, […]

Відійшли мої мрії від мене, Поховались, втекли почуття, Мов барвінком, байдужість вже стеле По стежинах, дорогах життя. Птахом спокій у двір залетів, Тихо тішуся, щоб не злякати, Світ душевний цього так хотів, Своїм щастям став називати. Ганна Зубко 18.10.2024.

Знову лавочка поряд алеї, Біжить збоку дорога в машинах, Всюди рух, з всіх сторін біля неї, Я між ними в коротких хвилинах. З прохолодою вечір заходить, Стоїть жовтень --- черешня зелена... Підганяє годинник, підводить, Вільний час закінчився для мене. Ганна Зубко 13.10.2024.

Вслід за вечором ніч підійшла, Мов рядном усе чорним накрила, В її простір влетіла сова, Про присутність свою заявила. Прислухалася ніч і сади, В травах коники, наче, дзвеніли, В озерці гомоніли жаби, Комарі підлітали, гуділи. Під плечем моїм ясен дріма, Позникали зірки, мов упали, Ніч повільно світанок стира, […]

Давно пішли із дому діти, Як ті птахи з свого гнізда, Не знаю смуток де подіти, На склоні літ, мов, сирота. Вже сьогодення не цікавить, Нема майбутнього без мрій, Життя крапки над "і" все ставить, А ні краплини в нім надій. В навислих хмарах день сумує, Десь хризантемами […]