Маленька пташка з сірими очима
На зорі дивиться крізь шибки далечінь
Вона летіла тисячі просторів шукала кращу землю не знайшла
Вона шукала й мріяла доволі
Реальність її мрії відтяла
Їй думалося що землі рідні вбогі
Що тут нічого для душі нема
Як помилялась яка ж ти ще маленька
Не цінувала те що мала, цю блакить
Літала так далеко і не знала
Що краще і цінніше не знайдеш
Що небо тут таке безкрає близьке
І сонце, гори, море серцю дороге
Багато часу знадобилось пташці,
Щоб зрозуміти істинну просту
Що скільки не шукай не знайдеш ти миліше
За Батьківщини рідну простору.
Людмила Горобець
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
