Надія України!

Тихо над водою, хвилі пеленою, мовчання ніби зброя в темряві святій. Розбитими від горя сповненого болем упала в чистім полі кров замість води. І вбрало її жито і взяли її квіти, як воїни в пшениці маком полягли. Залишивши родину, покинувши дружину за нашу рідну землю гинути пішли. Узявши в руки зброю готовими до бою полились ріки крові по батьківській землі. Від крику світ здригнувся немов перевернувся, від крику, болю, жалю солдатських матерів…..
І на могилі сина, героя України дружина сто ромашок рівно посадила. І зацвіли ромашки гарними квітками, солдати не вмирають! Вони завжди із нами!
Вони і є герої!
Вони і є надія!
Вона наша опора!
Вони є Україна!
<br>Юлія