Немає снігу вже, нема,
Не стало льоду, хвиля змила,
Пора підсніжників пройшла,
А я знов… снігу захотіла.
Лише на мить,в долоню трішки,
Щоб пригуби́ти, як колись,
Тоді дитинство грало в сніжки,
По сні́гу са́ночки несли́сь.
Не тільки сніг —
лід хрускав в роті,
Мороз підлазив до кісто́к,
Стежки́, дороги у болоті —
По квіти га́йда у лісок!
Лелеки в небі… темні хвилі…
І чайки білі… гуркіт криг…
І верби… котики розцвілі…
І вітер поміж них.
04.04.2026.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
