Спадає ніч на тихий ліс,
Мов тінь на крила журавлині;
Туман між соснами завис
І сріблом світить у долині.
Струмок під коренем сосни
Тече, холодний і прозорий;
І зорі сходять з вишини,
Проливши блиск на бір суворий.
А місяць – човен золотий –
Пливе над хвилями вершини,
І світ, такий земний, простий,
Стає безмежним і єдиним.
І в цій прозорій глибині,
Де сон торкається коріння,
Народжується в тишині
Невимовне благословіння.<br>Віталій Решетняк
