Патріотичні вірші: поезія про Україну, любов до Батьківщини та героїзм

Коли співає моя рідна земля, Встає світанок ніжно-золотий, Легким дотиком торкає поля І будить спогад в душі молодій. Здається, дихає сама природа, Пливе над лісом тиша чарівна, І кожна стежка знає свою вроду, Із серця лине світла глибина. Співає небо крилами пташини, Цей спів над Батьківщиною звучить, І […]

Її кров — ріка Дніпрова, Що тече крізь дні і сни. В ній легенда вічна, нова, В ній пульсують голоси. То не рана — то дорога, Що веде крізь бурі й час. Її сила — в слові Бога, В серці кожного із нас. Її кров — як хвиля […]

Королева у вінку із калини, Йде стежиною рідних полів. В її кроці — кордони Вкраїни, А в подиху — сила віків. В очах — небо, безкрає й чисте, У руках — колоски золоті. Вона — серце землі урочисте, Що не зрадить у жодній біді. Під вітрами, під громом […]

Вона йде крізь віки — незламна, жива, У серці — вогонь, у погляді — слава. Під крилами вітру, крізь темряву зла, Несе свою долю — святу й величаву. Вона — мов весна після зимних снігів, Мов пісня, що світ із попелу зводить. В її очах — мільйони доріг, […]

Ми — народ, що народився у вогні. На плечах – не ярмо, а заряд століть. Серце — кулемет, що не знає "стоп". Ми вдихаємо повітря свободи і люті. Світ казав: "Падайте!" Ми відповіли: "Тримаємо Стіну!" Коли суне ворог? РУСКІЙ КОРАБЛЬ — НАХ@Й! Він тане у нашій волі, як […]

У серці — степ, де вітер вольний грає, Де кінь підковами малює даль доріг. Там козацька душа ніколи не вмирає — Вона з вогню підводиться, як зміцнілий сніп хлібів. У ній — вогонь, що шаблю не злякає, І сила предків, що стояли до кінця. Коли біда над Україною […]

У серці — степ, де вітер вольний грає, Де кінь підковами малює даль доріг. Там козацька душа ніколи не вмирає — Вона з вогню підводиться, як зміцнілий сніп хлібів. У ній — вогонь, що шаблю не злякає, І сила предків, що стояли до кінця. Коли біда над Україною […]

Сіє, сіє, сіє, сіє Сум та смуток дощ осінній. А журба і туга-пісня Скрізь лунає в вечір пізній. Ангелами в Небо дітки Зринули. які убиті Безневинно ворогами, Плаче Україна-мама. На очах сльоза-росина, А чи то дощу краплина Та вона така пекуча Гірка й солона ранить душу. Тих Ангеликів […]

Вони сидять на троні — ніби боги на грудях зла, Кремезні тіні у кабінетах, де совість вмерла й не жила. Їхні долоні в золоті, а очі в попелі країни — Народ стікає кров'ю в полі, вони ж рахують тільки гривні. Всі президенти і міністри, Верховні ради, судді, “еліти” […]

Україно, ти перлина, Дорога моя земля. Я завжди до тебе лину Через ріки і поля. Через гори і діброву Чути мову калинову. І лунає, мов дзвіночок, Чистий ніжний голосочок. Будемо з тобою жити, Ми твої, Вкраїно, діти, Берегти твоє коріння На наступні віки. Ми — майбутнє покоління, Твої […]

ЗЕМНИЙ РАЙ Госпо́дь нам всім подарував Благословенну Україну, А до дарунка ще й додав Нам мелодійну солов’їну. Нам дарував земний наш рай, Усе у ньому серцю миле, Чудовий наш вкраїнський край І українське слово щире. Степи і гори, і поля́, Широкі луки і діброви, Озе́ра, рі́ки і моря́ […]

Материнська доля — в чеканні й тривозі, У щирому серці, в любові, в молитві. Вона молить Бога за синів, що в дорозі, А доля веде їх у страх і у битви. Її руки — лагідні, мов весняне світло, Та втомлені працею, болем війни. Вона все чекає — ніжно […]