Патріотичні вірші: поезія про Україну, любов до Батьківщини та героїзм

Ми — вільні, бо з правди зіткані сни, Бо серце не просить рабської тіні. Нам неси, вітре, з полів голоси — Ті, що звучать у піснях поколінь. Ми — діти степів, лісів і Карпат, Нам воля — як сонце, як небо над нами. І навіть коли навкруги стоїть […]

Соечком яскравим осінь усміхнулась І подарувала ці погожі дні. На якусь хвилинку все сумне забулось, Хоча в Україні ще не кіець війні. .Бо летять ракети, бомби та снаряди, Зазнають руйнацій села і міста, Прагнуть московити нам усім завадить Проживати в мирі. Але цих вояк Проженемо скоро ми обов"язково […]

ПІСНЯ Україна – то є пісня, Пісню куля не бере́, Її стогін вже рознісся, Та вона – не кабаре. Ворог хоче її вбити, Та вона усе звучить, Все жила́ і буде жити, Перестане крівцю лить. Пісня, створена віками, Люд її наш береже, Ми – із нею, вона – […]

Поволі ступаю вузькою стежиною, Погожою я насолоджуюсь дниною, Волошкою-квіткою - літа краплиною, На травах зелених росою-перлиною. Колосом стиглим, що буде хлібиною І винограду гнучкою лозиною. Милуюся жайвора піснею дивною, Що зранку лунає десь там понад нивою. Річкою, що протікає долиною Та хвилею манить до себе грайливою, Лебідкою гордою […]

ЧОМУ ГАНЬБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ? Чому ганьбля́ть полотнище свободи? Невже він став ганчіркою для вас? Та схаменися, любий мій народе! Чому́ ганьбиш країну і всіх нас? Дозволив хто цій жирній свиноматці Напнути стяг на це гниле єство? Тепер висить він на ганебній латці… То хто ж це сіяв, що […]

Господи, дай нам сили стояти, В правді, в любові, в єдності братній. Землю святу від біди захисти, У мирі й любові наш шлях освяти. Матір-Україну візьми під крило, Щоб не схилилась під темне ярмо. Сльози дітей витри, як росу, Небо хай освітлює надії красу. Падають браття на полі […]

У серці — тінь в далеких поколіннях Де голос предків шепче крізь століття. Вони були у бурях й хуртовинах, Щоб нам лишити світло заповіту. Росте мій рід, дерево моє, В глибокім ґрунті — істина й любов. Коріння — це не тільки те, що є, А пам’ять та, що […]

У жилах плине з роду і до роду, Як пісня волі, як вогонь війни. Вона не знає страху чи негоди, У ній – земля і небо, доньки і сини. Гаряча, як у бабусі піч, Міцна, як дуб у полі серед зливи. Це кров, що пам’ятає Крути й Січ, […]

Так просто страждати, Й так важко кохати. Пишу рими до віршів кожного дня, Відчуваю біль воєнного життя: Я чую голос втрачених полів, Та відчуваю стогін спалених лісів. У голові говорять мені предки: «Не дай собі померти, Візьми всі сили в руки, Не дай народу свою історію забути! Настав […]

Ми з України з вільної землі, Де жайворонок в небі, а пшениці в полі, Де серце б’ється в ритмі журавлів, І в кожнім слові — біль, любов і воля. Ми з України з краю козака, Що боронив свій дім і рідну мову. Нас не зламає жодна сила зла […]

ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ Широкая нива з пшеничним колоссям І небо над нею у смутку й жалю, Бо нашій землиці пізнать довелося І стогін, і муки, і пекло вогню. Це поле пшеничне з’єдналось із небом, Всевишній з’єднав їх колись навіки́, За всяку ціну́ зберегти це нам треба, Щоб клали ми […]

Наш прапор жовто-блакитний, Хоч зранений кулями весь, Але на вітрах майорить він, Із кольором злився Небес. Він - наша гордість і сила, Непереможність в боях. І їм, ворогам вже несила Нас, українців здолать. Хоча і дратує цей колір Загарбників наших країв, Вони, як той бик на червоне На […]