Патріотичні вірші: поезія про Україну, любов до Батьківщини та героїзм

Ти в ранковій росі, у шепоті жита, У співі пташин над селом, Ти — материнська любов і молитва, Що світить у серці теплом. Ти в очах, де надія не гасне, І в словах, ніби музика грає, Я в тобі бачу тільки прекрасне, Моє серце, живе і кохає. Україно, […]

Ти — пісня вітру в полонинах, Ти — світло в темряві світів, Твоя душа — в ясних долинах, У сміху й плачі матерів. Ти — колос пшениці золотистий, І журавлів далекі сни, Ти — дух козацький, вільний, чистий, І голос правди із весни. За тебе — небо, синє […]

Ти встала з попелу, із крові і вогню, Молитвою закрила своїх дітей від зради, Твоє серце б’ється в кожному в бою, Твій подих — це вільні степи і громади. Ти вишивала долю у зорях на світанку, Сльозою кропила пшеницю золоту, Ти вчила: “Не згинайся, синку, За правду й […]

Воїни світла. воїни добра, Щиреє слово вам сказать пора. Витримки й сили зичимо усім, Мужністю вашою захоплюється світ. Всі ви на варті миру стоїте, Вдячні сердечно вам усім за те. Ви ризикуєте кожен день життям, Щоби принести Перемогу нам. Матінку-землю визволить свою Від ворогів, не згинуть в бою. […]

Україна наша файна, Як дівиця млода. Споконвіку красі шана, Україні - воля. Коси- ріки розлилися, БиндАми покриті. Ворог каже: ,,Покорися". - А дзузьки вам, биті! СтавкИ, ліси, гори, ниви - То наше назАвжди! І кінь крепкий темно- гливий, І козак відважний! Люди тута працьовиті, Добрі та привітні, І […]

Куди оком глянь - безмежне поле, А річка-змійка унизу біжить Поміж береги круті високі, Гривасті коні в лузі розбрелись. Така краса, хоч бери пензля в руки Й пиши картину, все це зображай, Щоб пам"ятали діти та онуки, Що кращого нема, ніж рідний край. 2021 р.

‎Є ті, що тягнуть нас на саме дно, ‎Хабар і зрада - їхнє ремесло ‎Вони , як тіні , сіють лиш розбрат, ‎Щоб наш народ не міг вперед ступать. ‎ ‎Крадуть казну і землі продають, ‎В свої кишені золото кладуть. ‎Не чують плачу,ні людських страждань, ‎За владу й […]

А плакуча верба Нахиляє віти, В Україні війна, То ж чому радіти. А плакуча верба Віти нахиляє. Скільки сліз пролила, Бог один лиш знає. Гинуть діти її - України-мами, Котрі від ворогів Землю захищають. І плакуча верба Усе плаче-квилить, У скорботі вона Свої віти хилить. 2025 р.

І не тому, що вибору не було, А лиш тому велика, бо любов. Текла по жилах, полум’ям кипіла, Забагрянівши по полях вкраїнських, кров. Зросивши до життя підсохлі буйні трави, Що ароматом край заполонили. Розквітли, кров'ю зрошені, отави На цьому полі, свіжі де могили. Вже сонце небокрай промінням освітило. […]

1 куплет Горять небеса, падає сніг, А ми, як зірки у небесних світах. Чиста краса усміхається, Наче Дніпро наш сміється. Тут завжди живе тепло, І кохання ніжне нас вкриває. Наче в серці столиці Великої нашої країни. І це воно є, І це воно є – Рідна душа, весна. […]

Моя Україно — ти пісня жива, Де вітер співає у полі слова. Де сонце встає над лугами ясне, І серце щодня тобі молитву несе. Ти в серці народу — незламний наш дух, Твій голос лунає крізь поля і крізь луг. Твої горизонти — ковток тепла, І воля, що […]

Ми — нація вільних, ми — дух непокори, Крізь бурі й заграви, крізь вибухи й горе. Нас куля не зломить, нас темрява несе, Бо віра у серці, як полум’я, все. Ми з крові героїв, з молитви і пісні, З землі, що здригалась, де залишились рідні. В кожнім слові […]