Сучасні патріотичні вірші: авторська поезія про Україну

Ця земля – де кожна грудка знає, Як вогонь і кров злились в єдино, Де народ свободу не втрачає, Все тому що ми із України . Тут калина плаче в полі, Де зникає знов солдатська тінь, І вітри шепочуть тихо долі, Про безсмертний подвиг поколінь. Не згасить ні […]

Я вірю в тебе, моя країна, У серце, що б’ється в народі єдинім, У могутній народ що не став на коліна, У полі жовтому і в небі синім. Тебе не зламали ні бурі, ні грози, Ти — пісня і доля, і вічний вогонь. У кожному серці, у кожній […]

Я дихаю тобою, Україно, Твоїм ранковим подихом степів, Твоїм безмежним небом і калиною, Що плаче біля спалених садів. Я чую пісню рідної країни, Вона летить у тумани й світи, У ній — любов, що з болю проростає, І сила, що дає мені рости. Тобою я живу в часи […]

Любов живе у вишиванці, У ній світанки і жита, В очах — весняні вишні-ранці, У серці — пісня золота. Її рушник — з надій і мрії, Вінок її — з пахких думок, Вона сміється, бо радіє, Що світить щастя в кожен крок. І де не стане — квітне […]

Стоїть край дороги калина червона, Листочком шепоче до вітру слова. Під нею спочила душа непокорна, Що волю любила, як рідні права. Калина в крові — не від негоди, А від тих ран, що лишив свинець. Вона стала свідком, як діти свободи Пішли у світанок — у вічний кінець. […]

Люблю тебе я, краю мій Подільський, Себе знайшла тут й доленьку свою. Ходила боса там, де роси чисті Й краса беріз в весняному гаю. Зелених трав шовкове простирадло, Барвистий килим квітів запашних І смак осінніх яблук й груш із саду, Мені і досі не забути їх. Де у […]

Моє серце — в кольорах свободи, Де синь небес і жовта путь полів, Тут вітер грає пісню про народ, Що вірить у свій дім, у власний спів. Гримлять громи — та світло не зникає, Бо кожен подих — то любов і стяг. І навіть попіл квітами зростає, Коли […]

Серце б’ється в ритмі волі, Не втихає бурі гнів, Бо народ, що вільний в долі, Не скоривсь за сто віків. Жовте поле — то пшениця, Сонце нам проміння ллє, Синє небо — наче криця, Що ні страх, ні грім не вб’є. Ми несемо світло в очі, Ніби сонце […]

Вона стоїть — у тиші, серед вітру, Немов світанок серед землі й зірок. В долонях — світ, у серці — тепле літо, А кожен подих — наче сад квіточок. Вона тримає небо над землею, Щоб не впало зорями в димки, І навіть коли сльози під землею — Вона […]

Мати моя, земле свята, Ти в музиці, у серці, у слові. Твоя неповторна краса, Живе у сльозі й любові. Ти пахнеш медами з ланів, Звучиш піснею з полів дзвінкою, Ти кличеш своїх синів — До волі, до правди святої. Над тобою світанки горять, І журавлі летять крізь хмари, […]

Стоїть жінка — мов тиша світанку, В білому рушнику, як в росі. Тримає в долонях вишиванку, Калина палає в косі. В очах — недомовлені весни, І зморшка — мов шрам на чолі. Вона, наче мати Всесвіту, чесна, Молиться світлу в тьмі. Рушник — то не просто тканина, То […]

Вона — небо світанків і кохання, Де вітер грає пісню в житі, Де кожне серце — мов прохання, Щоб мир повернувся у світі. Вона — у зморшках старої мами, У тихій сльозі, що не спить, У траві, що росте між ямами, Де воїн навіки лежить. Вона — у […]