Правда

Я — не вирок.
Ні тиша.
Ні роль.

Я — тріщина.
Тиск.
Контроль.

Я не випадок —
я — план.
Контрольований
вибух — вулкан.

Я — не шепіт,
що губить ніч.
Не уламок
від протиріч.

Я — лінія,
що ріже межу.
Я — подих,
яким не брешу.

Я — імпульс,
що б’є крізь бетон.
Я — не тінь
і тим більше — не сон.

Я — сила,
що вчиться рости
крізь сумнів,
дійти до мети.

Я — не попіл —
я світло і жар.
Не кінець —
а перший удар.

Я — не крик —
я тиш перед ним.
Я — момент,
де стаєш живим.

29.03.2026

Володимир Архипенко