Прости, пробач, за те, що не кохала,
За те, що квіти ніжні викидала.
Ти їх щодня приносив до світанку
І бережно на сходи клав щоранку
З надією, з любов’ю, серцем щирим.
Ти юним був закоханим і милим.
А я сердито квіти шматувала,
Їх пелюстки барвисті розкидала.
Лежали на землі мов краплі крові
Палкої, непотрібної любові.
Без жалю серце я тобі розбила.
З роками цю жорстокість зрозуміла.
З роками осягнула,- серце плаче,
Коли кохання щире та гаряче
Є нерозділеним та однобоким,
Самотнім , невзаємним, одиноким.
Прости, пробач за те, що не кохала,
Невинні квіти рвала, викидала.
Твоє кохання я в штики зустріла,
Прости, що покохати не зуміла.
05 березня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
