РАБИ З КОЛІН НЕ ВСТАЮТЬ
"Летим, дивлюся аж світає…"
Казав Тарас, описуючи сон.
Я теж лечу, та серце болем крає
Побачене у сні моїм з вікон.
Бо унизу спустошені міста
І спалені родючі, мирні села…
В руїнах вся земля моя свята,
Що вчора ще була така весела.
А у ровах розірвані тіла
Ординців, що прийшли нас визволяти.
В чорнім мішку їх доля вже була
Тоді, як тільки народила мати.
На попелищі Воля проросте,
На повний зріст підніметься Калина
І білим цвітом рясно зацвіте,-
У сотий раз Воскресне Україна!
Московію чекає вже розгром.
В історію ввійде вона ордою,
Убивцею і ницим брехуном,
А не великою і не святою!
За сотні літ, в десятку поколінь
Вам сльози з кров’ю відгукнуться!
Ніколи ви не станете з колін,
Бо спини у рабів не розігнуться!!!
3.12.2022 рік м.Львів 441
Христина Пелікан
Христина Пелікан
