Разом

А хто б мене слухав, якби я співала?
Для кого писати мені ці вірші?
Хто руку тримав, коли доля брикала,
Був поруч зі мною в пустім шалаші?

І з ким довелося ковтнути полину,
Черпати натхнення з порожніх діжок?
Ми разом ліпили із себе “Людину”
Без правил, інструкцій і мудрих книжок.

Ми вчились любити, боротися, страждати,
Ділили надію, немов мандарин,
І, зціпивши зуби, не сміли ридати
Бо крок залишався уже лиш один.

Вперед по дорозі життя, що мов скеля,
За руку удвох кожен день — до кінця,
Під пісню, яку я співаю для тебе,
Народжену тихо із цього вірша.

І дні хоч важкі, та із присмаком щастя,
Із відтінком твоїх блакитних очей,
Бо вірю: невдовзі усе у нас вдасться
Ціною недоспаних разом ночей.