Це все було давно,
Але немов як учора.
Забути рідний край?
Не зможемо ніколи!
Сумуємо за тобою, рідний дім,
За морем, за нашим східним вітром.
Хто з Азову — той обов’язково зрозуміє.
Скучили ми за морським повітрям.
За краєвидами, за запахом, за морем.
Хто хоч раз там був — той зрозуміє,
Що коли ти вдома, не бачиш моря,
Тої могутності, краси.
Купаєшся 1-2 рази за все літо,
І думаєш: «Ще встигну,
На морі я живу…»
Ще буде час, я думаю, вже скоро.
Зустрінемось обов’язково на Косі.
Будемо смакувати наш бичок, улюблену креветку, купатись до ночі.
Мріяти, любити,
Цінувати рідний край.
І згадувати будемо після………
Як це було, було давно.
Але як учора!
Забути це не зможемо ніколи.
Тримаймося, вже скоро………..
Андрій Бучакчийський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
