РІДНИМИ СТЕЖКАМИ

Рідними стежками вже не йду до мами,
Рідними стежками не йду до батьків,
Та туди вертаю защораз думками,
Там, де за́вжди линув в рідній хаті спів.

Там нема вже мами і нема вже тата,
Вже пуста світлиця і батьків нема,
Залишилась рідна, хоч старенька, хата,
Звідки в світ широкий я колись пішла.

Знову повернутись в ті часи хотіла,
Знову повернутись в ту прекрасну мить,
Де за стіл з батьками я би знову сіла,
І про все із ними щоб поговорить.

Хоч роки минають – пам’ять не згасає,
Спогади спливають так, немов човни,
Кожну мить прожиту, як альбом гортаю,
Та й повиростали вже давно сини.

Хата- намистина в квітах потопає,
Та у ній нікого вже давно нема,
Та й ніхто давно вже нас не зустрічає,
Назавжди простились з нами усіма.

Стрічечки-стежини в’ються біля хати,
І росте калина далі край воріт,
Нас не виглядають ні тато, ні мати,
Бо давно пішли вже рідні в інший світ.

18.11.2025 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

ВІРШІ, ЦИТАТИ , ПУБЛІКАЦІЯ