Червоний душ із душ в усьому винних
Приймають безпринципні сильні люди,
Але шампунь із натовпу засад первинних
Стане парфумом образу в новинах всюди.
Навіть вже хаос нестабільний…
Порядку хочуть менші сутності,
Ці добровільні шестерні, шурупи й гайки
Які, не деформуючись, стираються в мастило –
Стануть ідеєю нової байки…
Чи ж перетворять їх у мило?
Вони старанно працюватимуть
На благо власної незримої могутності…
Обрані нейтрино люди
(А, може, долею, фортуною чи роком)
Новий цикл запускати з усіх ніг біжать чимдуж
Роботи колеса, що зітруть в пил потенціали
Історій щастя, розпачу, розриву й злуки душ.
А люд не думає про велич, не бачить у величних "обраних" себе…
Всі з того ж м'яса! Творити теж уміють різнії думки
Але лиш в деяких є вміння
Знання збирать важливі в розуму сумки
Відкинувши ту мішанину на ТБ.
Знання – не панацея, тим не менш,
Від нього й відчуття нездатності,
Що розливається по синапсах чорним спрутом,
Вітальна та причина, план буття,
Згасає, лишивши за гнилим бортом
Ідеї з давно потертим терміном придатності,
Шлях до яких пройдено "більш-менш".
Та й чи вартує гра свічок?
Свічок, що вкрали з Абсолюту храму,
Віддавши тим, хто від білого їх світла звертається до неба чи землі.
Чи варто назавжди закрити браму,
Лишити мрії на поталу сірій тлі?
MbNotPsycho
