Світ навколо вибухає, займається гнітючим полум'ям,
Але переді мною – ти, постать твоя, примарний образ.
Такий далекий, але при цьому близький.
Близький настільки, що я відчуваю твій подих,
Хоча він займається за сотні миль.
Він для мене навічно існує наче поклик.
Той страх що ти несеш, той подив –
Віддай мені, я заберу усе по двоє.
Моє серце вже сповна болю твого,
Та я не зупинюся якби воно прикро не було.
Тьмянію, черствію, та не відстаю –
Себе твоєю любов'ю повністю заллю.
Анісія Сапор
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
