Серпневістю розпечена блакить
вже хмарну білосніжнісь розчинила,
на жовтих білосніжних хвилях
далекий горизонт тремтить.
Дрімають в нерухомості поля,
безвітряно, не порошить дорога.
І полуденно сонячна знемога
нечутно і невидимо лягла.
Чоло замагле витер селянин,
відчувши смак достиглості зернин,
та запах жнив знайомий і тривожний.
…Прим'яли до землі червоний мак
ті двоє, що ховалися в житах…
Нехай продовжаться ці дні погожі!
В'ячеслав Семенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
