І знову страх забивсь об мої груди,
І знову щось зове, немов в похід.
Та хоч би як звершить свої потуги,
Та хоч би пережити долі хід.
Уява і увага рве по шматтю,
Події гуснуть й робляться мов ком,
Боюся я поваги, а нещастя,
Стає тоді, як діємо разом.
Антон Шаталов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
