Тиша. Свіча на столі догорає.
Темрява в простір неспішно вповзає.
Затишно дрова тріщать у каміні,
Пляшуть танок невигадливий тіні.
Тиша. Свіча на столі догорає.
Думи про тих, кого з нами немає.
Тих, хто загинув за наше майбутнє.
Мирне, щасливе і незабутнє.
Смуток. Свіча на столі догорає.
Реквієм вітер загиблим співає,
Жменями сніг з льодом в шибки жбурляє,
Плаче в камінній трубі, завиває.
Снігом по шибкам, різкий звук стакато.
Плаче в каміні тихенько легато.
Ллється і стогне, вбирається в силу.
Форте! Фортисимо люті і гніву!
Хижо поліна вогонь пожирає,
Іскри летять, жар пощади не знає.
Гнівом спонуканий, – не зупинити!
За Перемогу! Щоб бути і жити!
27 лютого 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
