Україно моя! Із сталі ти квітка!
Твердиня з твердинь, ти – скала!
На плечі твої накинута сітка,
Важка і липка, як смола.
Та скидаєш її похвилинно,
Розправляєш крила щомить.
Стоїш непохитно,
Бо волієш щасливо жить.
Дихать бажаєш на повні груди,
Жадаєш весь час незалежною буть.
Прагнеш, щоб світло лилося зусюди,
Діток сміх хочеш чуть.
Люди твої крилаті,
Багаті на силу і міць.
Вільності їх не зламати,
Краще, враже, не лізь!
Україно моя, із сталі квітко,
Ти – диво земне!
Випромінюєш світло ясно, чітко,
Недруг тебе не зігне'!
Автор: Галина Бурлака
Галина Бурлака
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
