Ви хочете правди? Її ніде подіти…
Чи бачили ви, як плачуть сироти-діти?
Зриваються бомби, літають шахеди?
І це вам не екшн, блокбастер з інету…
Обличчя війни – потворно-загрубше,
Холодить серця, озлоблює душі…
Жахає не гірше від маски чуми ,
Та лікар надію вкладає в уми…
І воїни наші все що можуть дають
І кров'ю, і потом всіх нас бережуть
Вже тисячі тих, хто заради нас
Останній подих робив, долаючи страх…
Ми з вами живемо неначе в кредит
Сплачують інші , та він не "закрит"…
До дебету нам, як пішки в Пекін,
Та далі щодня поки не здохне Путін…
Жорстока ця правда, але яка є…
І смерть Путіна не факт, що щось нам дає…
А хочеться жити у вільній країні
Ростити дітей, працювать в Україні
Ще вільно сміятися, і спокійно кохати,
А не ледь не щоночі вибухи рахувати…
І сльози ковтати, уткнувшись в подушку,
Читаючи про чергову жертву на нашім рахунку…
І це лише фрагмент всієї картини,
Як хочеш знать більше – приїзди в Україну.
Побачиш усе це на власнії очі –
нашу боротьбу, і сльози жіночі,
Молитви дитячі, і танці, і сміх,
Крадіжки і бомби, так що
аж перехопить подих…
Забудеш, що там десь так дихалось вільно –
Це наші реалії, хардкор України!
12.11. 2025
Брезіцька Ольга
