Я чую шум прибою
І відчуваю поцілунок вітру на устах,
Обійми сонця, сповнені спокою
Мене тримають міцно у своїх руках…
Це відчуття незримого багатства,
що залишає смуток на душі.
Ця ніжність й палкість творить справжнє царство,
Яке позбулось зайвої метушні….
Ці хвилі набігають та відходять,
Поволі змінюючи світ,
Вони його затоплять і відтворять
Таким, як був до цього мільйони літ…
18.07.2019
Брезіцька Ольга
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
