Я нічо — просто мию посуду,
Не герой, не легенда з Голлівуду.
Тарілка плаче, вилка тремтить,
А я стою — вода шумить.
Піна як хмари, губка як меч,
Змій-каструля пішла вже навіч.
Мама кричить: «Молодець!» з кімнати,
А я думаю: «Можна вже спати?»
Я нічо — просто руки в воді,
Але десь глибоко… я рятую сім’ї.
Бо чистий посуд — мир у хаті,
А я — герой… але в халаті.
Лозинський Олег
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
