Я так боюся вірити й любити,
Здається, так не буде вже ніколи.
Зберуться колись в класах наші діти?..
Сумують вони…й люблять НАШУ школу.
Страшні новини, що не день- то гірше
І так щодня…зникають всі надії
За рідних я хвилююся все більше
Щасливе завтра мерехтить лиш в мріях.
,,Тримайся", – кажуть всі…
Так треба – знаю.
Та зовсім вже не вистачає сил,
Найбільше хочу тиші в ріднім краї.
Батьки схиляють голови в журбі-
Чому не поряд діти? Де онуки?
Родинний затишок намріяли собі,
Та замість нього лиш прийшла розлука.
Коли скінчіться це жахіття вже,
Коли зберемось разом всі докупи?..
Я вірю в добре майбуття, адже
На нас чекають рідні верби й луки.
Сухар Світлана
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
