Отямились, нарешті, місяці зимові,
І січень трішки снігу приберіг.
Дні були весняні, такі чудові,
А зараз сніг на мокру землю ліг.
Уже вербу вкривали котики пухнасті,
І маргаритки білим цвітом зацвіли,
А зайчики скакали сірі і вухасті,
Сороки сухе гіллячко в гніздечко притягли.
Та вітер: грізно, грубо, і зухвало
На небо темні хмари надігнав:
“Такого ще у січні не бувало,
Щоб дощ з веселкою у парі танцював!”
Відкрилось небо і сніжинки ніжні
Повилітали, як влітку бджілок рій,
Вони були чарівні, білосніжні,
А вітер – найсильніший із стихій.
Та сонечко терпіти вітру не могло,
Всміхнулося і промовляло щиро:
“Я хочу, щоб вітрів злих не було,
Щоб мир був на землі і жили всі щасливо!
Щоб люті й злі морози відійшли,
Завіяв знову теплий вітер Перемоги,
І мир на Україну знов прийшов,
І Бог вернув солдат з далекої дороги.”
Марія Грушак. 21.01.2023р.
Марія Грушак.
