Єва

Коли з раю вигнали пару,
І змінили порядок їх денний,
Всі ми люди давно вже пізнали,
Хто злодій в тій казці буденній.

А що як Єва тікала із раю,
Може Адам їй збрид й надокучив?
Може сніжного холоду краю,
Її б голод не так сильно мучив?

Може яблуко привід для втечі,
І не було там змія спокуси?
Може давно вже зібрала всі речі,
Бо в клітці сидіти не мусить?

Бо вʼязниця, нехай і простора,
Із усіма земними дарами,
Все ж примусить мати покору,
Жити вічно під стома замками.

Ну а Єва хотіла на волю,
Нехай спрага і вбʼє по дорозі.
Нехай так ніж з екзистенціального болю,
Помирати на власнім порозі.

Та вона заселила планету,
То вона знайшла вихід із пастки.
Й залишається в архівах сюжету
Все ще злодієм власної казки.