Це зізнання в коханні,
Ці слова Україні,
Всі молитви на світі –
Моїй Батьківщині.
Не гадала, що правда
Як сильно бути любити
Й не гадала, що правда
Скільки ненависті буде жити.
Руйнування страшні
На нашій землі,
Бо прийшов старший “брат”
Щось там визволять.
Що ж ти хочеш, “брате”, від нас?
Що ти хочеш, “русская власть”?
За Землею прийшли? За Людьми?
Це для вас “станавленье великой страны”?
Так ганебно прийшли
Стільки біди принесли…
Нестерпно боляче мені
Дивитись, рідненька, на тебе ці дні
Ти у вогні, ти палаєш
В цю мить кров’ю стікаєш
Але вірю, усе ти здолаєш
Ти ж уже того ката перемагаєш.
Бо кожен українець з тобою
Віддамо життя за твою волю
В нас серце міцніше за їхню зброю
Душа оповита міццю й любов’ю.
Країно, на мить піднімись
Он там, подивись!
Там ми зло перемагаємо
Сильну націю здобуваємо.
Майорить там відвага, лунають честі звуки
Це ворогів відправляємо на страшнії муки
Бо ще й відголоски 8-ми річної давності не дають нам забути
Хоча і дають розуміння ким саме нам бути.
Видніється світло нашому народу
Україно, ти напевно так не пишалася зроду
Поки увесь світ сіпає від страху
Наші боронять свободи красу.
Багатостраждальна моя Україна
Моя мужня, незламна і вільна,
Нескорена ніким і віками!
Було так і є, і так тому бути!
Я – українка, пишаюсь, це нікому не змінити
По всьому світу буде лунати
Слава Україні, Героям Слава!
Автор: Анна
