* * *

Вітер листя цілує в дощ,
Білі стіни пустих хатин,
І шипшину колючу тако́ж,
І старий, почорнілий тин.

Торкнусь сумом своїм всього́,
Уколю́ся — нехай, то й що ж,
Вже із то́го нічого мого́,
Й чужі вітер уже і дощ.

30.12.2025.
Ганна Зубко