***

Ти знову наснився мені —
я зовсім того не хотіла.
Я зводила стіни від тебе в собі,
через тебе сховала я крила.

Зв’язала їх туго, аби не злетіти
й не падати знову в ту прірву.
Ти знаєш, я очі боюся закрити —
бо там завжди ти, мій коштовний пейніте.

Ти поруч в думках, ти щодня в голові —
такий ідеальний, як в фільмах.
Я мрію про тебе і вдень, і вночі.
Від тебе залежність — ти моє божевілля.

Ти знову наснився,
стільки часу пройшло,
а ти наче в’ївся плющем у мою душу —
ненавиджу!
Тільки ж безмежно люблю…

Я хочу без тебе!
Ні. Я просто мушу.

Я в полоні.
Поневолі ти мене полонив,
поневолі ти став моїм світом.
Я біжу, та ніколи не зможу втекти.
Ти — мій дар чи прокляття?
Ти — навік моє світло.

Ірина Ковальчук