Ґрати

Відчув себе неначе в клітці
І бачив все він через ґрати
Усе трималось на тоненькій нитці
Яку так легко обірвати

Над пусткою важкої втрати
Звивається і через ґрати
Він тягне руку пустоті
Рука зникає в темноті

В якій не бачить він нічого
Лиш крики чує він страшні
Але не знає він, від кого
Усе довкола наче уві сні

Він плаче чорними сльозами
І жаль, і страх його бере
Сміється він й маха руками
І гучно так, що в горлі аж дере

І він хапається руками
За ґрати й намагається втекти
У них вгризається зубами
Щоб вибратися з темноти

Та марно все це, скільки не старатись
З безодні тої він не утече
Не варто йому навіть намагатись
Так тільки швидше упаде

Сам винен, сам себе прирік
Щодня, щомісяця і кожен рік
Сидіти тут й дивитися крізь ґрати
У власній голові й страждати