романтизуйте зелені яблука
та фіолетовий пластилін
не цигарки – дешеве повітря з твоїх легень
не леза – багряні струмки
на шкірі
очі пронизані голкою гострої радості
шукають
губи сумні
з теплого воску
самотніх
слів
ти стікаєш текстурами
ти – надметал
ти стікаєш кольором
ти – біль
ренесанс для твоїх органів…
не настане
ні
але це полотно цілуватиму
як найцінніший
скарб
в рани втиратиму
як найдорожчу
сіль
бо знаєш я гіпсокартон
але ти
ти – надметал<br>Анастасія Іванова
